11/11/2011 відбувся історичний перший товариський матч на головному стадіон чемпіонату Європи 2012 року НСК "Олімпійський" між збірними командами України та Німеччини.

ВМГО «Національний студентський союз» напередодні Міжнародного Дня студента зробив подарунок своїм друзям – близько 150 представникам ОСС України, запросивши їх для перегляду цього матчу на НСК "Олімпійський".

Описуючи атмосферу, яка панувала на стадіоні скажу, що хотілося, щоб ця гра не закінчувалася ще довго, настільки переконливими й справжніми виявилися учасники матчу. Настільки справжніми виявилися емоції. Настільки непідробними будуть слова вдячності за цей матч, який, певен, запам’ятається надовго всім студентам, що мали можливість побувати тут завдяки дружбі з НСС.

А зараз, підтримуючи певний символізм дати проведення гри, наведемо 11 цікавих фактів з історії протистояння збірних України та Німеччини (за матеріалами http://sport.tochka.net):

Перша зустріч між збірними України та Німеччини відбулася в Бремені в 1997 році, коли у відборі на чемпіонат світу ми грали в одній групі. Тоді наша збірна програла 0:2, а в Києві звела матч внічию 0:0. У тих матчах брали участь двоє діючих гравців - Андрій Шевченко та Олександр Шовковський, також двічі в основі виходив нинішній тренер збірної Юрій Калитвинцев.

Наступного разу ми зустрілися через чотири роки, коли доля звела нас в плей-офф чемпіонату світу 2002 року. У першому матчі в Києві ми зуміли здивувати бундестім, який радів нічиїй 1:1, але в Дортмунді збірна України зазнала фіаско, програвши 1:4.У цих матчах футболку збірної України одягали Андрій Шевченко і Анатолій Тимощук. Таким чином, в Києві на НСК "Олімпійський" наша збірна ще не програвала німцям, а єдиним футболістом, що зіграли у всіх чотирьох матчах між збірними є Андрій Шевченко.

Самою пам'ятною перемогою українського футболу над німецьким став тріумф київського "Динамо" над мюнхенською "Баварією" в матчах за Суперкубок Європи 1975 року. Команда Лобановського спершу на виїзді перемогла 1:0, а пізніше в Києві здолала володаря КЄЧ з рахунком 2:0. Всі три голи в цих матчах на рахунку нинішнього головного тренера збірної України Олега Блохіна.

У сучасній історії українського футболу золотими літерами вписана перемога донецького "Шахтаря" над бременським "Вердером" з рахунком 2:1 у фіналі розіграшу Кубка УЄФА в 2009 році.

Найприкрішою поразкою з нашого боку є програш київського "Динамо" мюнхенській "Баварії" у півфіналі Ліги чемпіонів 1998/99 років. Виграючи по ходу першого матчу 3:1, кияни не змогли втримати перемогу і дозволили супернику зрівняти рахунок 3:3, а в матчі-відповіді команда Лобановського мінімально програла 0:1 і дивилася фінал Ліги чемпіонів по телевізору.

Найбільш крупним результатом в одному матчі між німецькою і українською командою є перемога бременського "Вердера" над донецьким "Металургом" в 2002 році. У дебютному для "Металурга" виїзному матчі на європейській арені донецька команда була розгромлена з рахунком 0:8.

Німецький футбол виховав для України чимало футболістів. Головним "подарунком" є Андрій Воронін, який пройшов усі щаблі німецького футболу, а зараз є одним з лідерів збірної України.

А от у зворотний бік пішов Віктор Скрипник, який, відігравши у складі "Вердера" 138 матчів, залишився трудиться в клубі на благо німецького футболу. Також чималу роль в успіхах мюнхенської "Баварії" у цьому сезоні грає віце-капітан збірної України Анатолій Тимощук.

Першим легіонером чемпіонату України не з країн колишнього Союзу став німець Андреас Зассен. У 1995-му його запросив у "Дніпро" співвітчизник Бернд Штанге, який працював там тренером.

Легендарний гравець збірної Німеччини Лотар Маттеус, на рахунку якого рекордні для німецької національної команди 150 проведених матчів, був одружений на українській моделі Ліліані Чудіновій.

Найбільш значиме досягнення у своїй історії збірна України досягла на полях Німеччини, коли на чемпіонаті світу в 2006 році дійшла до чвертьфіналу, де програла італійцям. З тих, хто їздив разом з Олегом Блохіним в Німеччину, на гру 11.11.11 з німцями викликані Тимощук, Гусєв, Ротань, Шевченко і Воронін.

Зображення: